Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року Справа № 916/324/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення та постанову Господарського суду Одеської області від 26.02.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014у справі№ 916/324/14 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн"простягнення 8678302,47 грн. за участю представників сторін:

позивача: Толстоухова Н.С., дов. від 20.06.2014 б/н

відповідача: Волков А.С., дов. від 07.02.2014 б/н

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн" про стягнення 8678302,47 грн. штрафу за прохід судна "Josef Mobius" без лоцмана в зоні обов'язкового лоцманського проведення за період з 13.06.2013 по 30.09.2013.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.02.2014 у справі № 916/324/14 (суддя Власова С.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Мирошниченко М.А., суддів Головей В.М., Шевченко В.В.), у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі № 916/324/14, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкрейн" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі № 916/324/14, рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2014 у цій справі залишити в силі.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007 № 655, акваторія морського порту "Южний" відноситься до районів обов'язкового лоцманського проведення.

Згідно з п. 4.1.2. Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах лоцманські послуги в районах обов'язкового лоцманського проведення суден надаються виключно державними морськими лоцманами України, які входять до складу ДП "Дельта - лоцман".

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мьобіус Констракшн Юкреін" є судновласником судна "Josef Mobius", яке у період з 13.06.2013 по 30.09.2013 проходило в акваторії порту "Южний" без лоцмана, що підтверджується записами радіолокаційного контролю за рухом судна "Josef Mobius" Автоматизованої інформаційної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", узагальненою інформацією щодо проходження судна "Josef Mobius" в період з 13.06.2013 до 30.09.2013

Посилаючись на приписи ст. 102 Кодексу торгового мореплавства України, позивач просить стягнути з відповідача штраф за прохід судна без лоцмана в зоні обов'язкового лоцманського проведення у розмірі двократної ставки лоцманського збору у сумі 8678302,47 грн.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до Міжнародного обмірного свідоцтва судно "Josef Mobius" є саморозвантажувальним земснарядом і відноситься до групи суден "Е", капітан судна "Josef Mobius" заявок на лоцманське проведення не подавав і лоцманських квитанцій не підписував, а лоцманська проводка в установленому порядку не здійснювалась

Керуючись приписами ст. 94 Кодексу торговельного мореплавства та п.п. 15, 22 "Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України" суд першої інстанції дійшов висновку, що судно "Josef Mobius" не може звільнятися від сплати лоцманського збору у випадку здійснення лоцманського проведення в установленому порядку.

Натомість, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу у повному обсязі згідно із положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що відповідальність у вигляді штрафу за проходження судна без лоцманського проведення, у випадках коли таке проведення є обов'язковим, повинен нести безпосереднього капітан судна, а не власник (судовласник) судна, у зв'язку із чим дійшов висновку, що позивач невірно визначив особу, яка повинна відповідати за вказане порушення і з якої можливо стягувати передбачений ст. 102 КТМ України штраф. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий суд правильно відмовив в задоволенні позову, однак невірно визначив підстави такої відмови.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення у цій справі, виходить з наступного.

Статтею 92 Кодексу торговельного мореплавства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що з метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах вод цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна проведення суден здійснюється виключно державними морськими лоцманами.

Відповідно до ст. 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Як передбачено ст. 102 Кодексу торговельного мореплавства України, за прохід без дозволу служби регулювання руху або без лоцмана в зоні обов'язкового лоцманського проведення капітан судна зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двократної ставки лоцманського збору незалежно від встановленої чинним законодавством України відповідальності за наслідки, що можуть виникнути через ці дії.

Згідно із ст. 94 Кодексу торговельного мореплавства України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту за погодженням з іншими заінтересованими міністерствами та центральними органами виконавчої влади, затверджує райони обов'язкового лоцманського проведення, категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення, і публікує ці відомості у лоціях і Повідомленнях мореплавцям.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 655 від 01.08.2007 затверджено Правила плавання і лоцманського проведення суден у Північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, згідно із п. 4.1.1 яких акваторію порту "Южний" віднесено до районів обов'язкового лоцманського проведення суден.

Частиною 2 ст. 94 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що у районах обов'язкового лоцманського проведення судно не має права здійснювати плавання без морського лоцмана, якщо тільки судно не належить до категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення.

Відповідно до п. 15 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) лоцманський збір справляється з усіх суден, що заходять в порти (причали) України або прямують транзитом судноплавними водними шляхами. Лоцманський збір не справляється у випадках: а) якщо відповідно до встановленого Міністерством транспорту та зв'язку України порядку лоцманське проведення в даному районі не є обов'язковим (крім випадків, коли капітан морського порту установлює обов'язкове лоцманське проведення суден), або б) судно віднесено до категорії суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення.

Пунктом 22 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам закордонного плавання у морських портах України, встановлено, що судна групи Е (крім суден, які проходять ходові випробування) звільняються від сплати лоцманського збору, крім випадків, коли лоцманське проведення у відповідному районі або порту є обов'язковим та/або в установленому порядку здійснюється лоцманське проведення.

Врахувавши вищенаведені приписи законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що для суден групи "Е", незалежно від району плавання, єдиною умовою не звільнення від оплати за лоцманське проведення є здійснення лоцманського проведення в установленому порядку.

Відповідно до п. 1 "Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 до суден групи "Е" відносяться усі судна, що не входять до груп "А" - "Д", зокрема, судна судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно-технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна місцевого портового флоту, криголами, які належать порту та орендовані ним, спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна які проходять ходові випробування, риболовецькі судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій, тощо.

Згідно із п. 2.4.4 Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою N 2-вод "Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних", затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 102 від 22.02.2001 до технічних суден, з-поміж інших, відносяться земснаряди.

Судом першої інстанції встановлено, що у розумінні класифікації наказу Мінтрансу України № 214 від 27.06.1996 судно "Josef Mobius" відноситься до суден категорії "Е", що підтверджується Міжнародним обмірним свідоцтвом на судно, виданим 20.12.2002 у м. Гамбург, Німеччина, в якому тип судна визначено як саморозвантажувальний земснаряд.

За таких обставин, оскільки судно "Josef Mobius" відноситься до групи "Е", воно не замовляло лоцманські послуги та, відповідно, вказані послуги судну не надавались, відсутні правові підстави для стягнення штрафу за прохід судна без лоцмана. Аналогічна правова позиція також відображена і у постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014 у справі № 916/3478/13.

Статтею 106 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справлення і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Лоцманський збір, окрема винагорода і штрафи, передбачені статтями 102, 105, 106, 107, 108 цього Кодексу, включаються в дохід підприємства, працівником якого є морський лоцман (ст. 109 КТМ України)

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства України капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що обов'язок зі сплати лоцманського збору, окремої винагороди та штрафів, передбачені статтями 102 105 106 107 108 КТМ України виникає у судновласника. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо правової природи штрафу, передбаченого ст. 102 Кодексу торговельного мореплавства України, як санкції за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке має нести капітан судна як посадова особа, а наведені апеляційним судом мотиви відмови у позові у зв'язку із невірним визначенням відповідача у справі є необґрунтованими.

Разом з тим, такі помилкові висновки суду апеляційної інстанції не призвели до скасування правильного по суті рішення місцевого господарського суду.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, вірно застосував норми процесуального та матеріального права, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваного рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Одеської області від 26.02.2014, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 26.02.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі № 916/324/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир